СПІНАЛЬНА ТРАВМА

Для оцінки ступеня пошкодження спинного мозку і складання прогнозу відновлення застосовується шкала тяжкості ушкоджень спинного мозку, розроблена Міжнародним медичним товариством параплегії (параплегія – параліч обох верхніх або нижніх кінцівок) і Американською асоціацією спінальної травми. Виділяється кілька груп пошкоджень:

Група А характеризується повним пошкодженням спинного мозку: повністю пригнічені рухові функції нижче рівня пошкодження, повністю відсутня чутливість в анальній області;

Група B характеризується неповним пошкодженням: відсутня рухова функція нижче рівня пошкодження, при цьому чутливість зберігається;

Група С спинний мозок пошкоджений частково: збережені рухи нижче області ураження з силою м’язів на рівні менше 3-х балів.

У групі Д відзначається часткове пошкодження спинного мозку, рухові функції нижче рівня ураження збережені на рівні 3 і більше балів;

У групі Е спинний мозок функціонує нормально, моторні і сенсорні функції не порушені.

Якщо спинний мозок пошкоджений частково, пацієнти відновлюються як мінімум на один щабель за шкалою ASIA. За результатами спостережень, до 70-80% пацієнтів з частковим ураженням спинного мозку в результаті реабілітаційних заходів домагалися істотного поліпшення. При повному ураженні поліпшення носять або незначний характер, або зовсім не наступають.

Пацієнти з травмами спинного мозку схильні до ризику ускладнень, викликаних знерухомленим положенням, тому реабілітаційні заходи необхідно проводити з перших днів після травми або операції. Найбільш часті ускладнення:

Нетримання сечі, інфекція сечовивідних шляхів
Пролежні
Вегетативна дисрефлексія (підвищений артеріальний тиск, прискорене або уповільнене серцебиття, аритмії, рясне потовиділення, нечіткий зір)
Пневмонія
Статичність, тромбози глибоких вен, біль у ногах

Комплексна відновлювальна терапія травм спинного мозку забезпечується поєднанням різних засобів консервативного та оперативного лікування і диференціюється залежно від механізму травми, характеру ушкодження, рівня ушкодження, тяжкості та періоду захворювання спинного мозку, а також ступеня компенсації порушених функцій організму. Використовують медикаментозну терапію, лікування положенням, дієто- і психотерапію, ортопедичні засоби, засоби фізичної реабілітації.

Реабілітація після травми хребта і відновлення втрачених функцій – завдання не з простих, але реальних і науково доведених. І провідна роль при цьому відводиться фізичним методам лікування і засобам ЛФК

До реабілітаційних методів належать: заняття на спеціальних тренажерах, особлива лікувальна фізкультура, лікувальний масаж, рефлексотерапія, фізіотерапія, механотерапія

• Лікар фізичної та реабілітаційної медициниЗбирає анамнез пацієнта, бере участь у розробці реабілітаційного плану пацієнта, проводить апаратну фізичну терапію, контролює процес реабілітації протягом усього часу відновлення пацієнта.

   

• Фізичний терапевтВідповідає за відновлення рухових функцій пацієнта, і підбирає індивідуальні методики відновлення в залежності від стану.

   

• ЕрготерапевтВідповідає за відновлення пацієнта в соціально-побутовому плані і відновлення функцій верхніх кінцівок.

   

• ЛогопедВідповідає за відновлення функції мовного апарату і ковтання.

   

• МедсестраВідповідає за контроль отримання пацієнтом медикаментозної терапії.