Тазостегновий суглоб: біль та лікування
Тазостегновий суглоб: біль та лікування
При рухової активності людини провідна роль віддається кульшовим суглобам. Саме від них залежать рухові здібності нижніх кінцівок, рівність ходи, свобода рухів під час ходьби. Цей орган є найбільшим у системі. На ньому лежить велика відповідальність, отже, він зазнає найсильніших фізичних навантажень, переносячи вагу тіла, забезпечуючи йому рух.
Хрящ є амортизатором, що функціонує під час згинання суглоба, де в порожнині знаходиться так звана суглобова рідина. Вона грає роль мастила кісткових поверхонь для безболісного функціонування органу. З плином життя, на тлі різних захворювань кісткового характеру відбувається витончення хрящових тканин, зниження обсягу рідини. Це призводить до больового синдрому. Хоча не завжди лише похилий вік є причиною болючості кульшового суглоба. Відзначається чимало випадків розвитку даної недуги навіть у молодих людей.
Класифікація
Болючість тазостегнових суглобів може мати різний характер: гострий, локальний, хронічний ниючий, тощо. Іррадіація може відбуватися у різні частини тіла – пах, сідниці, стегнову зону ноги, низ живота, коліно. Причинами болю у віці до 45 років можуть бути травми ніг, або такі недуги, як остеоартрит, асептичний некроз, коксартроз, патології в поперековому відділі спини, тощо.
Існує дві класифікації больового синдрому: за тривалістю (хронічна ниюча або гостра) та по локалізації (локальна або іррадіююча).
Гострий біль є короткочасним. Він характеризує травматичні стани. Так само може виникати при суглобових недугах, що швидко розвиваються. Але саме гострий характер болю змушує пацієнта звертатися до лікаря. За своєчасної медичної допомоги, розпочатої терапії можна уникнути поширення больового синдрому, розвитку ускладнень.
Ниючий біль властивий захворюванням хронічного типу. Він з'являється та наростає, як правило, під час активних рухів, фізичних навантажень (заняттях фітнесом, при тривалій ходьбі, під час пробіжки тощо). Характер хронічного болю помірно інтенсивний, він пропадає тимчасово та виникає знову. З часом, якщо не звертатися до лікаря, рухи кінцівок стають все більш обмеженими, скутими, утрудненими. Самолікування найчастіше призводить до ускладнень.
Болючість з чіткою локалізацією або ірродіююча в пахвинну зону, низ живота, колінний суглоб, може розвиватися на тлі остеоартриту. Такий біль характеризується посиленням під час опори на пошкоджену кінцівку.
Діагностика
Перш ніж лікар-фахівець призначить відповідну терапію, проводяться діагностичні дослідження. До цього комплексу входять:
- Рентгенографія;
- КТ або МРТ (проводиться для суглоба та стегнової кістки);
- Рентген, КТ чи МРТ хребта;
- Лабораторні аналізи.
Рентгенографія тазостегнового суглобу є одним з ключових діагностичних методів. Вона дозволяє провести оцінку стану кісткових тканин суглобу, ширину суглобової щілини. Відхилення від норми є прямим свідченням порушень чи патологічних змін у хрящах та безпосередньо суглобі.
Терапевтичні методи
Основною метою терапії тазостегнового суглобу є усунення больового синдрому та підвищення якості життя пацієнта, покращення рухової здатності. Лікування є комплексним. При цьому задіяно медиків більш вузьких спеціалізацій: реабілітолог, ортопед-травматолог, фізіотерапевт, інші.
Основними видами терапії є:
- Консервативна;
- Мануальна;
- Лікувальні блокади;
- Фізіотерапія, лікувальна фізкультура;
- Радіочастотна денервація суглоба (РЧД);
- Протезування.
Завжди підбір терапевтичних методик здійснюється індивідуально. При цьому враховуються причинні чинники захворювання, інтенсивність болю, можливі протипоказання, реакція організму пацієнта на лікарські препарати.
Лікувальні блокади відносяться до інвазивної групи терапевтичних методів. Вони передбачають введення препаратів-анестетиків у зону спазмованих м'язів чи периферичного нерва. Блокада знімає спазми, біль, розслабляє м'язи, сприяє нормалізації кровотоку та покращенню трофіки тканин.
РЧД – абсолютно безпечний нехірургічний метод терапії кульшового суглоба. Він є ідеальним для тих, кому протипоказані інші методики. Процедура проводиться амбулаторно. У її ході застосовуються спеціальні голки, які вводяться в зони, де проходять дрібні чутливі нерви кульшового суглоба під контролем ультразвуку. Потім вводиться анестетик місцевого впливу. А через канал голки – найтонший електрод. Кінчик голки прогрівається до заданої температури. Під час процедури пацієнт не тільки не відчуває больових відчуттів, а й навіть незначного дискомфорту.
