Показання до проведення операції
Пластична реконструкція тканин може бути рекомендована у таких випадках:
- великі післяопераційні рани;
- дефекти після видалення доброякісних або злоякісних новоутворень;
- пересадка шкіри при опіках;
- травматичні ушкодження шкіри та підшкірних тканин;
- трофічні виразки;
- дефекти після інфекційних процесів;
- тривало незагойні рани;
- вроджені або набуті дефекти шкіри.
Після консультації пластичного хірурга визначається оптимальний метод реконструкції з урахуванням індивідуальних особливостей пацієнта.
Коли потрібна пересадка шкіри
Закриття дефектів м’яких тканин необхідне, коли рана завелика, щоб загоїтися самостійно або бути ушитою: після опіків, великих травм, видалення пухлин, за тривало незагойних і трофічних виразок.
Пересадка шкіри на обличчі потребує особливого підходу — тут важливий збіг за кольором і текстурою, тому донорську ділянку добирають із зон зі схожою шкірою, наприклад за вухом або з надключичної ділянки. Пересадка шкіри на руці додатково має зберегти рухливість: у зоні суглобів рубець не повинен стягувати тканини.
Методи закриття
Вільний шкірний клапоть (розщеплений або повношаровий) беруть із донорської ділянки самого пацієнта. Клапоть на живильній ніжці переміщують із сусідньої ділянки разом із судинами — він краще приживається і підходить для глибоких дефектів. За великих площ застосовують дермотензію, вирощуючи власну шкіру поруч із дефектом.
Пересадка штучної шкіри — тимчасові синтетичні та біологічні покриття — застосовується як етап підготовки рани: вони захищають її та стимулюють грануляції, доки не стане можливою остаточна пластика. Вартість залежить від площі та обраного методу; ціни наведені нижче.
Ціни
Лікарі
Усі лікарі
Як проходить консультація?
За забору розщепленого клаптя донорська зона загоюється самостійно за 2–3 тижні, як садно, залишаючи ділянку зі зміненою пігментацією. За повношарового клаптя донорську рану ушивають, і залишається лінійний рубець.
Донорські зони обирають у місцях, прихованих одягом, — частіше це стегно, сідниця або внутрішня поверхня плеча.
У більшості випадків так, але приживлення залежить від кровопостачання зони, відсутності інфекції та нерухомості клаптя в перші дні. Тому зону фіксують пов’язкою, а за розташування на кінцівці — іноді шиною.
Фактори ризику — куріння, цукровий діабет, судинні захворювання та променева терапія в анамнезі. За часткового лізису клаптя може знадобитися повторна пластика; про це хірург попереджає заздалегідь.
